Адаптація першокласників до шкільного життя
Початок навчання в школі - один з найбільш складних і
відповідальних моментів в житті дітей як в соціально - психологічному, так і у
фізіологічному плані. Адже відбувається дуже багато змін. Це не тільки нові
умови життя та діяльності - це й нові контакти, нові стосунки, нові обов'язки.
Змінюється соціальна позиція: був просто дитиною, тепер став школярем.
Змінюється соціальний інститут навчання і виховання: не садочок, батьки,
бабуся, а школа, де навчальна діяльність стає провідною. Змінюється все життя
дитини: все підпорядковується навчанню, школі, шкільним справам і турботам.
Звикання до школи - тривалий індивідуальний процес.
Згідно зі статистикою, тільки 50% дітей адаптується до нових умов і вимог
протягом півроку. Другій половині потрібно більше часу. Процес адаптації
складається з багатьох, тісно взаємозв'язаних, аспектів: соціального,
педагогічного, фізіологічного, психологічного тощо. Що стосується фізіологічної
адаптації, то медики відзначають, що більшість першокласників хворіє у вересні,
деякі діти втрачають вагу в перші 2-3 місяці навчання, деякі скаржаться на
втому, головний біль, стають примхливими. Це не дивно, оскільки на 6-річних
малюків обрушується лавина завдань, що вимагають від них розумового і фізичного
напруження. Соціально-психологічна адаптація полягає в освоєнні нового
соціального статусу «учень», а також у налагодженні ефективного спілкування з
однолітками і вчителем.
Шкільна
адаптація включає в себе біологічну, психологічну і соціальну адаптацію.
Розглянемо
чинники, що впливають на успішність адаптації дитини до школи:
• функціональна готовність до початку систематичного
навчання: організм дитини повинен досягти такого рівня розвитку окремих органів
і систем, щоб адекватно реагувати на дії зовнішнього середовища.
• вік початку систематичного навчання: не випадково
адаптаційний період у шестирічок більш тривалий ніж у семирічок. У шестирічок
спостерігається більш висока напруженість всіх систем організму, більш низька і
нестійка працездатність.
• стан здоров'я: це один з основних факторів, що
впливають не лише на діяльність і успішність процесу адаптації до школи, а й на
процес подальшого навчання. Найбільш легко адаптуються здорові діти.
• рівень тренованості адаптаційних механізмів:
безумовно, першокласники, що відвідували раніше дитячий сад, значно легше адаптуються
до школи, ніж «домашні», не звичні до тривалого перебування в дитячому
колективі діти;
• особливості життя дитини в сім'ї: велике значення
мають такі моменти як психологічна атмосфера в сім'ї, взаємостосунки між
батьками, стиль виховання, статус дитини в сім'ї, домашній режим
життєдіяльності дитини тощо;
• психологічна готовність до шкільного навчання:
психологічна готовність передбачає інтелектуальну готовність (рівень розвитку
пізнавальних здібностей), емоційно-вольову готовність (емоційна зрілість, адекватність
емоційного реагування, вольова регуляція поведінки) і особистісну готовність
(мотиваційна готовність, комунікативна готовність);
• раціональна організація навчальних занять і режиму
дня: однією з головних умов, без яких неможливо зберегти здоров'я дітей
протягом навчального року, є відповідність режиму навчальних занять, методів
викладання, змісту і насиченості учбових програм, умов зовнішнього середовища
віковим можливостям першокласників;
• відповідна організація рухової активності дитини:
рухова активність – найефективніший спосіб попередження і своєчасного
запобігання стомлюваності, підтримки високої працездатності.
Оптимальний адаптаційний період складає один-два
місяці. Залежно від різних чинників рівень адаптації дітей до нових умов може
бути різним: високим, нормальним і низьким. Адаптація дитини до школи процес не
односторонній: не тільки нові умови впливають на малюка, але і сам він
намагається змінити соціально - психологічну ситуацію.
Дезадаптація - це порушення в навчанні і в поведінці, конфліктні
стосунки, психосоматичні захворювання. Така дитина прагне відчуження, не
приймає правил соціуму. Не може прийняти темп шкільного життя. Спільні зусилля
вчителів, педагогів, батьків, лікарів, шкільного психолога і соціального
педагога здатні понизити ризик виникнення у дитини шкільної дезадаптації і
труднощів навчання.
Причини дезадаптації:
1.Відсутність
позитивної установки дошкільного життя (батьки залякують школою).
2.Не
сформованість продуктивних форм спілкування з ровесниками (комунікативні
труднощі).
3.Незнання
вчителем індивідуально-психологічних особливостей дитини, авторитарний характер
педагогічної діяльності вчителя.
4.Невідповідність
режиму, методів виховання дома і в школі.
5.Недостатній
інтелектуальний розвиток дитини, відсутність допомоги з боку батьків і вчителя.
Ознаки
дезадаптації: підвищена стомлюваність, дратівливість, спалахи
гніву, замкнутість, погана успішність, агресивність або, навпаки, надмірна
соромливість, підвищена тривожність, низька самооцінка.
Прояви дезадаптації: відставання
від програми; швидка втомлюваність; недисциплінованість; невміння будувати
відносини з однолітками та дорослими; підвищена тривожність, плаксивість;
глибокий спад працездатності наприкінці дня; неадекватна поведінка;
неуспішність у навчанні.
При перших
ознаках дезадаптації необхідно проводити роботу з батьками про труднощі дитини.
Тільки безумовне сприймання дитини батьками, розуміння та підтримка в складних
ситуаціях створюють відчуття захищеності, внутрішнього комфорту дитини.
Надзвичайно велике місце в
адаптації дитини до школи належить сім’ї.
Як можуть допомогти батьки?
1. Пояснити дитині, що означає «бути школярем» та для чого це потрібно.
Розповідати про школу, про існуючі в ній правила, щоб дитина була обізнана і,
відповідно, відчувала себе впевнено, не боялася і не сумнівалася у своїх
здібностях.
2. Продумати режим дня і суворо його дотримуватися.
3. Навчити першокласника задавати вчителю питання (не боятися і т.д.).
4. Розвивати навички емоційного контролю, вміння підкорятися правилам.
5. Пояснити, що означає «акуратно», «старанно», формувати самооцінку.
6. Розвивати комунікабельні здібності.
7. Підтримувати бажання вчитися.
8. Вислуховувати уважно дитину, радити, як діяти в тій чи іншій ситуації.
9. Активно взаємодіяти з учителем і шкільним психологом.
Важливо знайти індивідуальний підхід для кожної дитини.
Якщо у Вас багато дітей, пам`ятайте всі вони різні та по своєму неповторні.
Враховуйте вік дітей, темперамент, індивідуальні особливості. Я впевнена, що
Ваша дитина адаптується й буде навчатися із задоволенням!
.jpg)