Поради батькам майбутніх першокласників
Дуже важливо, щоб до 5-6 років дитина вже мала навички суспільного життя,
впевнено почувалася поза домом, демонструвала впевнену поведінку в спілкуванні.
Особливо це актуально для "домашніх" дітей. Формуйте це поступово –
неможливо за помахом чарівної палички стати самостійним. Якщо після посиленої
тотальної опіки усунутися від допомоги своїй дитині, вирішивши відразу, що він,
або вона вже достатньо самостійні – малюк відчує себе не самостійним, а
покинутим, нелюбимим або винуватим.
Впевнена поведінка в спілкуванні – це не фривольне спілкування з дітьми чи
дорослими. Це здатність підійти до іншої людини і встановити контакт. Якщо
візаві – дитина – познайомитися і пограти з нею. Якщо цей незнайомий – дорослий
(тільки при батьках!) – познайомитися, поговорити і, можливо, теж пограти.
Важливо, щоб Ваш дитина у віці 4-5 років: знала адресу домівки: назву
вулиці, номер свого будинку, квартири; номери телефонів батьків; правила
безпечної поведінки на вулиці; знала, до кого підійти у випадку, якщо вона
заблукала або загубилась. Такі навички дозволять зменшити вашу тривогу, а дитина
відчує себе досить дорослою і відповідальною.
Не забувайте про "дрібниці": дитина може бути розвинена, володіти
певними знаннями та вміннями, але це не означає, що вона вже готова до школи.
Важливо, щоб Ваш малюк до шести років вмів самостійно одягатися, роздягатися,
перевзуватися, зав'язувати шнурки, справлятися з ґудзиками і блискавками на одязі,
уміти користуватися громадським туалетом.
Це важливо в першу чергу для дитини – для того, щоб вона вільно почувалася
в школі і мала можливість отримувати знання, а не освоювати способи застібання
ґудзиків або блискавок, навчалася зав'язувати шнурки, заправляти сорочку в
штани і т.п.
Навчайте самостійності поступово. Спочатку передайте дитині
відповідальність за виконання нескладних завдань і зміцнюйте впевненість свого
малюка у тому, що це йому по плечу. І неважливо, зав'язування це шнурків,
годування кота, чи прибирання ліжка.
Важливо, щоб дитина робила це САМА. А Вам, шановні батьки, потрібно бути
терплячими і люблячими. Прийміть, що ваша дитина не з першого разу навчиться
заправляти ліжко так само добре, як це робите ви. Адже коли Ви самі вчилися це
робити, успіх прийшов не миттєво. Ваші навички поліпшувалися поступово,
поступово прийшла і майстерність, яка перетворилася потім у віртуозність.
Приклади справ, які можуть виявитися по плечу шестирічній дитині:
-
самостійно підбирати собі одяг по погоді, або відповідно до нагоди;
-
пилососити килимки;
-
поливати рослини;
-
чистити овочі;
-
готувати просту в приготуванні їжу (бутерброди, варені яйця, тости);
-
збирати свій сніданок;
-
допомагати розвішувати білизну;
- вішати
свій одяг у шафу;
-
збирати граблями листя;
-
прогулювати домашніх тварин, відповідних за розміром;
-
зав'язувати шнурки на своєму взутті;
-
виносити сміття.
Подбайте про здоров'я вашої дитини: навчання в школі потребує значних
зусиль і напруги всього організму. Тому, не затягуйте з походом до лікаря,
зверніться до нього раніше. Тоді, вочевидь, Ви встигнете отримати, в разі
необхідності, кваліфіковану допомогу, та провести необхідну корекцію до того,
як навантаження на організм дитини збільшиться. Займайтеся фізкультурою разом з
вашою дитиною. Цим Ви окрім досягнення гарної фізичної форми поступово
підготуєте дитину до шкільних уроків фізкультури.
Розвивайте дрібну моторику: це допоможе дитині не тільки опанувати навички
писання, але і сприятиме розвитку її інтелектуальних здібностей. Грайте в
пальчикові ігри.
Малюйте! Починати можна з розфарбовування вже готових малюнків. Добре при
цьому використовувати саме олівці, зафарбовуючи малюнок штрихуванням. Важливо
стежити, щоб штрихи були рівномірними і не виходили за межі малюнка. Так, крім
дрібної моторики, Ви будете розвивати у дитини зорово-моторну координацію,
старанність, акуратність, і таку важливу для учня якість, як довільну
саморегуляцію – здатність дитини підпорядковувати свої одномоментні імпульсивні
бажання необхідності виконання поставленого завдання. Ліпіть, працюйте з
ножицями, робіть аплікації та фігурки у техніці орігамі.
Читайте дитині книги – це один з найпростіших і дієвих способів сформувати
у неї бажання читати і стимулювати її пізнавальну діяльність, розвиваючи
цікавість. Якщо розповідь або казку не дочитали до кінця, наступного разу
попросіть дитину нагадати місце, де Ви зупинилися напередодні. Тільки просіть
розповідати трохи детальніше, ніж «вони там на річку прийшли». Нехай ваш майбутній
школяр розповідає багато і детально, описує, яке було дерево, яким був настрій
учасників, яким голосом казав хтось з героїв оповідання, ... Це дуже важливо
для ефективного розвитку і мови, і мислення, так як мова і мислення взаємно
впливають на розвиток один одного.
Коли ваша дитина розповідає вам історію про морквину або котлетку – у
дитини розвивається уява. Коли ваш малюк згадує місце, де ви закінчили читати –
він розвиває увагу. А коли ви використовуєте всі вище перелічені прийоми – Ви
розвиваєте відносини з вашою дитиною, даєте відчути своєму малюкові, що ВІН –
важлива частина Вашого життя, що ВІН – улюблений і бажаний, що ВІН – ВАША
дитина. Ви обоє радієте можливості бути разом, і ваша дитина стає впевненішою в
собі.
Зараз видається багато літератури на допомогу батькам, які самостійно
готують дітей до школи. При підготовці дитини до школи, важливо враховувати
особливості її характеру та темпераменту.
Якщо дитині цікаво – питання про посидючість не виникає, дитина зосереджена
і уважна. Багато в чому проблема "посидючості" в цьому віці залежить
від дорослого, від його здатності захопити дитину, а не просто
"навчати" її. Потрібно враховувати, що у 6 років дітям ще важко
керувати собою до такої міри, щоб все було ідеально з нашої, дорослої точки
зору.
Відомий психолог М. Безруких пише, що "лише в 9-10 років відбудеться
різка зміна, і тоді діти зможуть працювати довгостроково, зосереджено і без
помилок. А в 6-7 років дитина ще легко піддається реакції, що виникає на
безпосередньо діючі привабливі подразники, і швидко відволікається ".
Тренуйте увагу, зосередженість і посидючість в повсякденних справах.
Пам’ятаєте, яке завдання було у Попелюшки? "Ось тобі два мішки квасолі:
відокрем чорну від білої і скоріше" – такі завдання розвивають увагу та
формують посидючість. Удома можна займатися приблизно тим самим: розкласти
столові ложки та виделки по місцях, одночасно перераховуючи їх; розкласти
білизну, відокремлюючи шкарпетки від носових хустинок; і т.п. Добре допомагають
вихованню посидючості настільні ігри, всілякі конструктори, лего, заняття
ліпленням, аплікацією і т.п. Тобто ігри, які тривають певний час, та потребують
певної зосередженості. Важливо доводити почату справу до кінця, не кидаючи на
півдорозі – це теж виховання не тільки посидючості, але й вольових якостей.
Уміння дитини читати і рахувати, виходячи з мого досвіду спілкування з
дітьми, їхніми батьками та педагогами початкової школи, також не буде зайвим,
але не є обов’язковими.
